Судячи з усього, в розпорядників цього шоу було своєрідне відчуття гумору. Чому Варгус так вирішив? А тому, що новий меч...
... також приріс до руки!!! Тепер напіворк став вважайте що калікою, не маючи долонь ані на те, щоб вилити зілля зцілення до рота союзника, ані на те, щоб випити його самому, ані навіть на те, щоб попоїсти, посцяти чи посерти. Не слід також забувати й про чоловічі потреби, які, за відсутності можливості мати жінку, раніше вдовольнялись за рахунок наявності долонь. Але не зараз.
Чемпіон був у відчаї. Бо ж із цим ще можна було б якось миритись, якщо б воно давало переваги в битві. Наразі ж гладіатор відчував, що новий меч ревнує до старого, а, отже, при кожному ударі старим мечем, новий буде відволікати воїна, і той буде мазати. Старий же меч наказує за кожен промах, бо ж кровожерливе, стерво. Голосно матюкнувшись декілька разів, напіворк виказав все, що він думав про розпорядників цього місця - а думки його про них, до слова, були не дуже лесними, після чого пішов в сторону скель.
В тій стороні Юзвізі вже встигла улаштувати собі будиночок та усамітнитись. Розмова мала відбутись зараз, допоки напіворк не впав у пітьму депресії й безвиході. Тож Варґуз, підійшовши до сховку гномки, акуратно постукав по найближчій скелі своїм мечем, даючи зрозуміти Ю, що до неї гості.
- Гей, мала. До тебе можна? - запитав напіворк, і, не чекаючи, поки дівчина озвучить негативну відповідь, відкрив те, що було на місці дверей, та заглянув у кімнату, прикидаючи, чи зміг би він тут поміститись. - Треба поговорити, та й взгалі - хотів попросити в тебе допомоги з оцим. - і напіворк показав свої руки-мечі. - Не можу відкоркувати пляшку, тож... Сама розумієш. Навіть дістати не можу. Допоможеш?
Варгус знав, що не слід починати одразу з переконувань Ю взяти себе в руки. Навпаки, треба було створити невимушену атмосферу, можливо - припити трохи винця, й тільки тоді він збирався почати жалітися на свою долю, переконувати, що повільні темпи спрацьовування усіх них як бойової одиниці може бути не найбільшою проблемою, й що треба намагатися вижити. Усім ним. Але про це - не наразі. Зараз гладіатор - най яким великим і загрозливим він би не був - дійсно потребував допомоги. Маленької, тендітної, й такої милої в своєму гніві, гномки, наприклад.