Сет не хотів прокидатись. Він був надто виснажений, але хтось висмикнув його з солодкого та безболісного сну, і невеликий заряд цілющої магії не міг компенсувати біль та спустошення. Тож він знов сів так щоб рухатися якомога менше.
Він хотів відповісти звичним чином – переславши кожному в голову думку, але для того потрібно було б відкрити очі. Ні, то занадто.
– Ну нічого. Наступного разу будемо в купі. Усі тебе почули, зрозуміли неправильні дії.
Сили на дискусії з'явились пізніше, коли Барілко закінчив з молитвами. Бажання вставати не було, але цікавість все ж перемогла і він підійшов до трофеїв. І трохи здивувався тому, що чоботи пропонувались Юзі, адже у них був розмір саме на дракононародженого. Примірявши їх, Сет відчув знайому жагу руйнувань, яка, однак, була не дуже природньою, бо саме зараз він не мав відчувати нічого такого. Але чоботи наче жадали наблизити його до ворога щоб знищити. Специфічна штука, з урахуванням того, що він знищує супротивників дальнобійною магією. До речі, про ближній бій, треба не забути про свій кинджал, який кинув, ще знадобиться.