Битва закінчилась, і напіворк видихнув із полегшенням. Як і минулого разу, вижили всі, що не могло не радувати гладіатора. Бо це підвищувало шанси їх усіх на успіхи в майбутніх битвах, перш за все. А от психологічний стан жіночої частини їхньої групи починав небезпечно похитуватись, і це питання не слід було ігнорувати. Досвід показував, що відсутність стабільності в сприйнятті подій могло зіграти злий жарт з ними усіма, й наступна битва могла виявитися фатальною. Остаточна втрата хоча б одного бійця сильно ускладнила б задачу для всіх інших, а двох бійців - майже неминуче привела б до загибелі усієї групи.
Варгуз знав, що зараз, коли емоції гномки зашкалювати, не варто було починати розмову. Спочатку треба було відпочити, попоїсти та полікувати рани, і потім, коли емоції трохи стихнуть - поговорити з нею по душам. Тож, поки що, чемпіон просто проігнорував її випади, зайнявши позицію, що то наразі не на часі. Але час цей мав наступити зовсім скоро. Замісць цього, він відповів Барілку.
- Меч? Не відмовився б: сподіваюсь, що він не приросте до другої руки, як оцей во - і напіворк помахав мечем у повітрі, який став частиною його кінцівки. - Що ж до сувою, то я не впевнений, що взагалі зможу прочитати його. І не тому, що я не вмію читать - це я, якраз таки, умію, а от щодо заклять і всякої магії, то здібностей у мене небагато. Що ж до їжі... - Напіворк замислився. - Минулого разу нормально вечеряли Ю, Тарас та Сет, якщо пам'ять мені не зраджує. Їжі залишилося якраз на двох, і, чесно кажучи, в моєму шлунку вже давно свербить та лоскоче від голоду. Але пропоную цього разу трохи поголодувати усім нам, наступного ж - дати можливість попоїсти першочергово нам з тобою. Їжу треба економити й розподіляти грамотно, бо невідомо, скільки подібних зустрічей нас іще чекають попереду.