Синій лускатик відправивя в нокаут, але Кентавр тримав битву у полі зору і прекрасно розумів, хто з його товаришів вже вимотаний. Чародійська сила таки поклала на лопатки драконородженого, але "повернення боргу" від лісового жреця не змусило себе чекати. Так само не змусило чекати на себе і божественне сяйво, що впало на неповоротке дерево, відправивши його за своїми друзями.
Група зібралась до купи і білий жрець знову почав пітанцьовуючи та махаючи списом викликати лікувальну магію на всю їх компашку. Йому було важко теє робити, бо був дуже знесилений. На його думку, найбільшою загрозою став елементаль чорного туману. Принаймні від отруйної хмари того (Барілко не знав, що чародійство Сетрекхара негавтино влинуло на нього двічі) кентавр постраждав найбільше. Ба, більше того, елементаль не лише чаклував свої атаки невловимим оком, він ще й згустком своєї темної матерії поглинав все довколо і відрізав головну функцію кентавра – видимість його товаришів по цьому випробуванню. Саме в хмарі зник Тарас, саме через хмару Барілко не міг тримати у полі зору решту, щоб вчасно прийти на допомогу. Все ж, відмітив для себе копитний, цей ворог був сильний і певна злагодженіст ьв команді в них була, що на корені відрубало деяким елементалям проявити себе так само на повну, як і Темрявці. Та і, на погляд Бара, в моменті рішенням стримати хмару могло бути корисним. Все ж він зробив висновки з кладовищиської битви і довірився силі інших, не намагаючись їм "допомогти" постійно. Він стримав двох елементалів на собі, і зовсім трохи не вдалось впоратись з ними самостійно. Ймовірно, клятий браслет був до того причетний!