Десь кричала Юзівзі. Не зрозуміло що, але Барілко розумів, що силами елементалів їх тактика накрилась глиняним глечиком, який він не отримав. Сторону поле бою з рештою він не бачив через хмару, та й взагалі ця хмара якась отруйна, бо у кентавра почалось паморочення в голові. А може то дрижаки шоку змішались, хто зна. Хоча Тарас об'явився, як і його опонент, що була протилежністью елементаля-темряви.
— Мені треба допомогти решті, – Бар кинув синьмому колезі цю репліку, знову поринаючись у ігри з темною хмарою та небезпекою блискавичних розрядів. Не варто кидати товариша, але він наразі був у куди кращих обставинах, аніж сам син племені. Має впоратись. Власне, Барілко сподівався, що він впораєтсья і теж прийде на допомогу, а кентавр спробує виграти час.
Але діяти треба було, бо зараз просто всіх повбивають, а його ж задача була саме в підтримці строю. Хоча підтримка була потрібна саме йому. Копита ледь несли його. Він підскочив до свого парящего списа і таки побачив свого опонента - Блискавка була там, де її сподівався побачиит жрець. Ще одна спроба атакувати її божестенною зброєю так, аби відскочило у темряву. Може вдасться...
Наразі це була остання спроба. Зараз кентаврові потрібно вберегти себе, бо буде як учора, що він прибіг до пораненого, коли на його спині вже сидів той, хто потребував допомоги лікувальної магії. Серед жреців племені є заклинання, що звуть Притулок. Майлікі оберігає нужденних від зайвої кривди. Це має допомогти йому дійти до Юзівзі та інших. Має... Бар знову пірнув у темну отруйну хмару, проскочивши між двома елементалями.