Дихання смерті вже поруч... Холод сковує кінцівки, незважаючи на палаюче сонце. Ось одного разу вже він ухилився від її лап, і відтягнув поцілунок із нею ціною чийогось здоров'я. Але стара дуже наполеглива, і її льодяне дихання доторкнулось до нього. Але Сет був би не Сетом, якби теж так не міг. І хоча стара була лише фантомом, камінь був справжнім, і доволі живим, як для каменя. Тож він дихнув в нього, вкриваючи і себе і його дивним чорним льодом, який не танув, а ніби проникав в плоть, або камінь.