Варгуз охуїв. Бо хтось зміг його кинути на 30 футів хрін зна куди. Чемпіону почало це набридати. Тож він встав. Сховав молот. Обтрусив із себе бруд. Випив ще одне зілля - невразливості, яке збурило його напіворківську кров і додатково зцілило рани.
Гладіатор сховав пусту пляшку за пояс. Знову витягнув молот. І пішов уперед. Так, він втратив трохи часу на усі ці маніпуляції. Так, він вже не встигне проатакувати. І - так, іти вперед, прямо на ворогів - то, можливо, було повним безглуздям. Але напіворк відчував у собі сили впоратися з усім цим. Або загинути як герой.