Гарна командна робота і два елементалі вже розвіяні! Але раптом у Бара дибки волосся стало на загривку – Тарас вліз на нього і мало не отримав закляття в свою синю пику. Ще одна загроза була тут поруч, в темряві. Варґуз саме взяв на себе кам'янного голема, тож кентавр хотів було відправити йому на поміч списа, але напіворк улетів саме на декілька метрів. Ролі трохи помінялись і наразі їх жрецька кентавроартилерія може прорідіти фланги.
Імітуючи лицарів на турнірах людських поселень, Барілко направив списа зі світлом на кінчику вперед і побіг вперед в чорний туман. Світло згасло, що не було неочікувано, але все ж син племені сподівався на поміч його розгледіти ворога. Вони вдвох з Тарасом опинились в суцільній непроглядній ночі і лише шлях, пройдений прямо, давав можливість орієнтуватись, звідки вони прийшли і де має бути ворог. Зконцентрувавши силу, що його навчив Тарас, Бар вдарив вперед копитом і мовив:
— Морте!
Дивно, наче відчув удар копитом, влуив, але ефекту... Чи так діє заклинання? З пересердя Барілко вдарив ще раз копитом по потворі.