Ну влучив і влучив... Сет не міг би пояснити як саме боротися з тим, що з ним відбувалося, але якось зосередився, напружився, і ніби і не відчув якоїсь дії темного створіння. Але Сет вирішив залишити його на потім, і зайнятися тими, кого вже намагаються знищити союзники. А ще непогано було б розірвати дистанцію між тими хто підібрався достатньо близько. Тож на додачу до сфери, яка вдарилась в кам'яне створіння, дві різнокольорові сфери полетіли в найближчих інших.
Найближчою виявилась водяна сутність, і вона начебто поглинула сферу, яка в польоті змінювала свої кольори, а опинившись в середині стала прозорою і зникла в постійно змінюючомуся тілі елементаля. Вже після того як друга сфера розплескалася кислотою по блискавкам, серед розвалин в пустелі гримнув грім і пішов дощ – скупчення води розірвало зсередини, освіжаючи оточуючих. Не те щоб Сет встиг якось нагрітися, але він на мить пожалкував що йому не вистачило холодності розуму аби стояти на місці – тоді б він теж освіжився, а теперь лишалось насолоджуватися рідкими краплями води, які долітали. Тож він навіть відволікся і відкривши рота, намагався піймати якомога більше їх. Майже як сніжинки. І поруч майже не йде бій на смерть.