Ну ось. Початок бою, і перший удар ворогу наніс не напіворк, ні. Перший удар нанесли йому. Що ж, пам'ятаючи урок із зіллям прискорення, коли Варґузу все ж довелось його використати, та бій закінчився секунд за 30 після того, й інші 30 секунд дії зілля чемпіон тупо бігав по кладовищу, гладіатор відкрив пляшку.
- За перемогу над мосханськими чаклунствами! - проголосив він тост, після чого вилив зміст склянки собі до рота...
Метафізияно прозрівши від ефектк зілля, Варґуз усвідомив що може впоратись із елементальними покидьками, що були родом з інших, більш тонкоматеріальних та товстоматеріальних, світів, він, все ж, не ризикнув підходити до Флеша: цей елементаль був навпрочуд швидкий, і напіворк не встигнув би зреагуіати на його телепортацію. Інша справа - водяний. Тож, вже озброєний мечем, що вже став частиною не тільки зовнішньої, а й внутрішньої суті мужчини, хлоп заховав за пояс пусту склянку і, витягнувши бойовий молот, рушив уперед - їбашити їх, блять!