Варґуз, їх танк та нищівна сила, вже висунувся вперед. Головне дати Юзівзі простір для обстрілу, та тримати всіх у полі зору, щоб встигнути вчасно виручити. Барілко помчав з Тарасом на спині вперед. Він визначився з першою цілью і збирався стримати свою обіцянку. Коли вона вже була в межах видимості, він розвів руки в боки, відкриваючи на шиї символ своєї богині:
— Моя мати-богиня Майлікі, почуй це ім'я, елементале! — божественна магія осяяла всіх перед кентавром та зачепила розум лише звірячий та рослинний.
— Я і мої друзі, — Бар вказав на Тараса та Варґуза, що були поруч, та на Юзівзі з ящіркою та Сетом, що були поза копитним, — не будуть злі до тебе! — синові лісового племені доводилось підбріхувати, оскільки вже гномка надала шкоди цьому елементалеві, але божественна магія вимагала одкровення і Бар корився йому, спрямовуючи мирні флюїди в бік рослинного духа-елементаля.
Розвернувшись на сто вісімдесят градусів, кентавр стрибнув за огорожу, де вже чаївся Варґуз, готовий нападати на першого ворога, що підійде.
— До зброї, — скомандував Барілко, не скільки в наказному тоні, скільки як підтвердження початку бою. Звернувшись ще раз до своєї покровительки, жрець викликав примарного списа, що миттю атакував водяного елементаля.