З їх невеличкої кімнати відпочинку лунали заклинання, коли два жреці співпрацювали над залізяками ржавими, що їх приніс гладіатор. Ремонт достатнє відомо заклинання, яке без особливих зусиль, дало змогу дуергару з кентавром перетворити мотлох у зброю – і вже гладіатор сидить задоволений з рапірою та бойовим молотом у руках! Тарас же взяв таки той жезл, який як вже стало тут в моді, виявився не без проблем. Але синій син гір сказав, що впорається з ним і ще швидше вбиватиме ворогів. Барілко вирішив повірити йому, раз вже вони домовились, що він побуде вершником в цій пригоді. Бар казав своєму колезі, що він надає йому велику честь, але кентаври не люблять, коли до них ставляться, як до транспортного засобу.
Вони продовжили бесіду їх тактики і прийшли до висновку, що в такому наборі особистих навичок, вони напрочуд правильно зорієнутвались самостійно. Головною їх помилкою було те, що вони не знали, що буде робити інший в їх групі і взаємодії майже не було, окрім жреців. Навала скелетної орди їх розколола, але авангард так само на себе забрав Варґуз. Відомий гладіатор зміг на себе стягнути більшу частину скелетів. Хоч ця допомога йшла з досвіду індивідуального, і мала більш випадковий характер, але це дозволило решті стримувати меншу кількість ворогів. Та й напів-орк зайняв собі зручну "аренівську" позицію, що дозволило йому самому пережити нескінченну кількість білої нечисті. Барілко спробував зосередитись на тому, що вмів. Як би не тягнув його юнацький егоїзм наслідувати силу і самостійність більш старшого товариша Варґуза, який одночасно і бісив кентавра і був для нього натхненням і прикладом мійного воїна, Бар все ж скористався своїй інтуіції, яка в таких моментах пробуджується жагою до життя. Все ж у племені Бар в центарльній позиції, він скеровує загін та підтримує його стрій. Так і тут він скооперувався з Тарасом, і намагався триматися і допомагати чародію та далекобійній гномці. Головний промах, на думку білозадого, був в тому, що з вершником він не вмів у парі битися, через що синій дверг вилетів з сідла. Але ж не дарма у них два жреця у групі! Що стосується Сета та Ю, то перший отримав від Бара бойове ім'я Грім, бо крив фланги, а Юзівзі якраз зайняла найдальшу позицію, що вже є її перевагою. Тепер лишилось навчитись цій групі незнайомців в наступній битві скористуватись цим бойовим надбанням та навчитись кооперуватись.
Зробивши висновки, під час відпочинку Бар вирішив згадати заклинання, що допоможуть зміцнити їх обговорену тактику. Він пару раз повправлявся магією, щоб у бою не довелось витрачати цінні секунди, і вони могли врятувати комусь життя. Зілля лікування що лежало біля жезлу, він дав гномці, оскільки вона має пркривати тил та обирати собі вигідну позицію дял бою, що може унеможливлювати швидку реакцію дял допомоги від команди жреців. А от невідоме зілля дали Варґузу, бо мабуть йому в принципі байдуже що споживати, він звик до всього.