— Глядіть-но, що ці кістки з собою носили! — Бар покрутив на списі браслетом. Світло він "відключив", щоб не заважало роздивлятись знахідку. А потім без задньої думки взяв та й одягнув той брасет собі на праву руку. Барілко був ще молодий і після виснажливої битви та важкого заклинання йому в довбняшку людську не прийшла думка, що він зрештою знаходиться досі в печерах Смути, і цей браслет не винагорода, а чергова пастка!
А якби Бар не розслаблявся і на хвильку задумався, то може не одягав би браслет, від якого за верству віяло жахіттям. А так шкіряне кільце без проблем налізло на руку, і поки кентавр любувався, як воно сидить, думаючи чи не прикрасити заднє копито цим браслетом, підступна прикраса з черепками почала впиватись в його руку. Відчувши неладне, Бар спробував піддіти пальцем браслет, щоб зняти його. Але ні! Палець не міг підлізти. Шкіряне кільце просто розчинилось у власній шкірі білокого копитного, ставши виглядати накштал татуюванню.
Розчаровано похнюпавшись, син племені постукав списом по лобі, виказуючи цим невдоволення своїм рівнем інтелекту. Вирішивши бути обережнішим, він оперся об спис, та вичікуючи, віддав лідерську ініціативу решті групи.