Гнів богині влучив в короля, власне як і за пару секунд до того влучив у одного із його підданих. Тим не менш, Барілко відчував, що вже слабне і його магія слідом гасне. Десь неподалік показав своє нове заклинання Тарас. І це виявилось кінцем боя — колега добив монарха, а з ним впали і рештки його армії. На втомленому обличі жреця племені вже не кочових кентаврів промйнула втомлена помилка. Ми змогли, ми подолали!
На правах уявного лідера та жреця загону наступною думкою Бари було чимдуж бігти шукати Варґуза, який міг бути ледь живим та валятись серед купи кісток. Витерши рукою мокрого від втихлого дощу лоба та дякуючи своїй богині за її зброю, яка митью розвіялась, кентавр попрямував до залишків короля, як і решта частина групи, що ще стояла на ногах. Там вже їх чекав гладіатор напів-орк, що якраз вийшов з-за склепу.
Сподіваюсь, усі цілі?!
— Зараз я цим займусь, — відгукнувся Бар, який якраз допоміг спуститись із сідла Сетові. Він почав був розмахувати списом, на якому ще досі висів магічний ліхтар, тягнучи звідкілясь божественну енергію для ритуалу зцілення. Але зупинився та простягнув руку Варґузу:
— Ти сильний, — щиро сказав Барілко. На шляху до склепу він бачив безліч кістяків звідти, звідки напів-орк вийшов. На думку кентавра, той вбив десь біля половини. Барілко прийшов сюди довести племені та собі, що він гарний воїн. І був певен, що пережити ці печери Смуту зможуть лише сильні істоти. Відомий гладіатор був саме таким.
- Варгуз... Уф... Товариші, я боюся вас засмучувати, але мені здається, що ми зараз показали огидний результат. Якби ви не були чудовими бійцями - нас би зім'яли і зжерли.
А з оцим жрець був повністью згоден. Поки напів-орк відтягнув на себе ту половину війська, він, Барілко, гарцював по кладовищу і там, і тут. За цей час він зробив певних висновків і щодо себе, і щодо його нових "товаришів". Їх досягнення в тому, що вони ще живі. Кентавр продовжив свій обряд лікування, це займало час. Дуже символічно, що заживлення ран та обговорення тактики проходило над рештками короля-ліча. Бар хмикнув, коли напів-орк спитав про витратники. Витратники?! Він так просто це називає, коли як зілля такого рівня коштує шалених грошів! Слабкі зілля зцілення недешеві, але їм плем'я, і якраз алхміки та травники серед жерців таке виготовляють. Тож ці зілля принаймні їм доступні. Але те, що врятували і підняло на ноги Тараса — таке вже було може у вождя лише! Дійсно, у гладіатора бої були дуже "дорогі" ,якщо він може так легко назвати такі речі "витратниками"!
— Почнемо спочатку? Мене звать Барілко і за фахом я жрець. Моя позиція у племені це підтримка загону магією, керуванням строєм та слідкуванням за ходом битви. Але для цього дня я загортовував себе як боєць ближнього бою, — Бар стукнув тупим кінцем списа об землю і з зі світла на накінечнику нарешті розсіялась хвилями божествено-цілюща енергія, що стала затягувати рани присутніх.