Знову гучна бавовна поруч. Цей раз Бар вже і гривою не здригнувся. Не знав він, що той синій нащадок драконів вміг виробляти, але це було видовищно та дуже голосно. Але щоб допомогти чародію, йому треба прорвати цю нову навалу білих волоцюг.
Жрець відчув кров на собі. Але не свою. Це була Тарасова. Колега не дав часу на зволікання і кинув заклинанням відповідь у мертв'яка, але видно від поранення трохи схибив, бо скелет встояв. Лють охопила Барілко і він підкопнув щитом цього кривдника і з силою штовхнув його на власні магічні шипи. Враз той осипався в кісткову муку. Кентавр пустив летючий спис на вільне місце і атакував ним стрімко в саму черепушку іншого скелета-воїна, що стояв у нього на шляху. За падаючими рештками він помітив, як драконоїд чкурнув за паркан в бік мосту, а за ним біг інший. Пробивши собі шлях, Бар підстрахувався примарним списом, щоб побігти за Сетом.
Жерці пірнули вправо, відкривши собі драконородженого та ще одного ворога. Барілко поспішив підбігти ближче до товариша, щоб допомогти пораненому в цій битві. Тепер їх було троє проти двох. А за лисою черепушкою виднівся бій Юзівзі. Кентавр підбадьорливо посміхнувся, перехоплючи подих і готуючись до бою:
— От ми і наздогнали тебе, Громе, — кивнув напів-кінь, міцніше стискаючи списа.