Він ще був живий і це не могло не тішити, щоправда, рани давалися взнаки і Сет відчував що разом із магічними та життєвими силами втрачається і контроль над внутрішнім джерелом магії, чи скоріше порушенням Плетіння. Перш ніж втратити свідомість він точно ще раз вибухне, хоча і втрачати нічого не хотілось, хоча це небажання було миттєво затьмарене жагою руйнувань, коли Сет відчув на обріі свого "бачення" ще двох скелетів. І той, що був поруч вже перестав цікавити його.
Руки дракононароженого вкрились льодом, і він махнув спочатку одною, а потім й іншою в сторону двох скелетів, і лід зіскочив з його рук, формуючись в дві великі вибухові крижини, які ніби подвоїли усе світло, яке було, на мить відбиваючи його від себе, а потім вибухнули майже одразу, розлітаючись на сотні доволі небезпечних уламків, які розбиваючись об кістки на мить танули, аби одразу застигнути і зруйнувати структуру кісток.
Щось там навіть зламалося, і Сет більше не відчував нікого, тож слід було відійти подалі, що він і спробував зробити. Але намагаючись не втратити із поля зору скелета ,він робив крок назад наосліп і тому перечепився. Впавши на п'яту точку, він був доволі легкою мішенню, і скелет поспішав цим скористатися. Намагаючись відштовхнути скелета від себе і закритися рукою від удару, Сет знов вибухнув з приголомшливим звуком бавовни і зник, залишаючи лише уламки від скелета, частина яких приземлилася навіть десь там, де воював Варгуз. А нова поява Сета супроводжувалася гучним "Бляяяяяяя!", якщо у когось не дзвеніло у вухах. Тому що той матеріалізувався на деякій відстані від землі, і трохи впав, в останній момент зумівши приземлитися приблизно на ноги, і відбігти кудись... Кудись.