Щось прогриміло звідти, де вони щойно з вершником Тарасом були. Аж так гучно було, що Барілко навіть на диби підскочив від несподіванки. Коли спалах розвіявся, то по синьому відблиску світла зі списа кентавра, можна було впізнати Сета. Його якраз щойно шукав Бар, загубивши в тумані битви, коли той побіг до будівлі. А він виявляться от як! Таке витворяє! Хоча бій ще не закінчився і поміч йому не завадила б. Напів-людина махнув своїм списом і підкликав подумки друге, щоб вдарити піідйшовшого через його майліківські кілки скелета.
— Отримуй, купа кісток! — тримаючи щит для захисту, випадом відправив свого списа Бар, мимоволі засліплюючи себе блакитним сяйвом з нього.