Зараз щось відбудеться... Відчуття цього було надто сильним, і Сет знав що потрібно зробити, аби це відбулося. В якійсь мірі це було навіть небезпечніше за орду скелетів, яка погрожувала залишити їх тут назавжди – бо тактику скелетів можна зрозуміти і використовувати, що нажаль не вийшло поки що у їхньої різнокольорової групи, а вибух хаотичної магічної енергії контролювати не вийде. Лише можна сподіватися що бахне приблизно в сторону ворогів та не зробить гірше. Хоча, все ще є варіант перетворитися на квітку, тоді, можливо, скелети перестануть намагатися позбавити його життя. Ухиляючись від ударів, Сет видихнув і знов створив хаотичні кульки, які полетіли в різні боки від нього. Ну як полетіли.. .Скелети були надто близько ,можна взяти їх за голову і передати магічний заряд напряму. Заважало лише те, що в них були іржаві колупалки, якими вони активно розмахували. Надто активно для тих, хто повинен бути мертвим.
Щось бахнуло... Ні. БАХНУЛО! І хоча одна сфера продовжила свій політ, не задівши нікого, на місці де був Сет падали лише уламки кісток і утворилася невеличка гладка вирва. Якщо дракононароджений і загинув, то зробив це з довоолі специфічним феєрверком, і окремий плюс в карму був за те, що зробив це без кривавого дощу та розкиданих на гілках дерев кишок.
Коли дзвін у вухах пройшов, можно було почути хрипле, але справжнє, звукове "Ніхуясобі блять... Ще й уїбав..." Якщо ж з поміж атак нежиті звернути увагу на те, звідки лунає звук, то можна було б побачити Сетрекхара, який хоч і трохи хитався, але виглядав доволі цілим, якщо не рахувати поранення від скелетів, і з повним набором кінцівок. І цими самим кінцівками він доволі активно користувався, аби змусити сферу зробити кілька віражів і вдаритись в одного зі скелетів, яких він відчув збоку, а нижнім набором не менш активно користувався для того щоб збільшити дистанцію між собою та дохляками.