— Не даремно я рахував могили, — вигукнув Бар, піднімаючи своє світило над головою і роблячи колові оберти ним, — тут їх десятка зо три! Якщо я правильно рахував могили, — двома стрибками він дійшов Сетрекхара, намагаючись охопити поглядом усіх товаришів цієї місії. Когось не вистачало. Барілко вже так звик до ваги Юзівзі, що не помітив, як та зійшла з сідла на своїй "станції".
— О славетна Майлікі, даруй силу та міць моїм союзникам! — жрець продовжував взмахувати своїм списом і поступово вказав на трьох побратимів, що стояли поруч і вже готувались прийняти загрозу. Кентавр звертався угору, в темряву, і вона відгукнулась, — усі троє охопились ледь помітним золотим світлом, що дало знати її волю.
— Тримаймося разом! — Барілко все ще очима намагався знайти Ю, допоки від містка щось не полетіло в скелетів і ледь можна було розглядіти маленький силует.