Доволі високу лускату істоту важко було не помітити, до того ж яка трималась доволі гордо і... Вільно? Навіть незважаючи на те, що його руки були скуті кайданами. Ніби істота знала що це його не стримає. Так само ж знали й деякі охоронці, які наче намагалися навіть краєм погляду не задівати фіолетового дракононародженого. А на тому, що можна вважати обличчям цього створіння, зовсім точно було щось типу посмішки, ніби він знаходив можливість навіть з позиції полоненого знущатися над тими, хто повинен його стримувати.
Але рано чи пізно настає час скинути кайдани, а за ним - повернення однієї дрібнички, яка повинна була б концентрувати та заспокоювати магічну енергію фіолетоово-блискучого створіння, але щось завжди йшло не так, і вартовий з поспіхом проштовхнув його далі. Чим швидше ця істота пройде в печери, тим швидше місто позбавиться одного з джерел нестабільності.
Пройшовши далі, Сетрекхар обернувся, озираючись на натовп, а конкретніше на тих, хто повинен бути поруч із ним в поході в невідоомість. Виданий кристал почав обертатися навкооло розкритих рук дракононародженого, хаотично прискорюючись і інколи змінюючи напрям. З урахуванням того що для ного кожен день - це стрибок у невідомість, то отемна брама його ніяк не лякала. Нехай створіння всередині лякаються його. Або ж ті хто навколо. Небезпечна гра з фортуною почалася для тих, хто буде у команді з ним. І навряд чи навіть боги зможуть на це вплинути.